Вчора, в Німеччині святкували 20 річницю падіння Берлінської Стіни, котра являлася понад 28 років "захисною стіною проти фашизму", розділяючи Східну та Західну Німеччину після холодної війни Америки та СРСР.
Хто призабув історію, це була геополітична й ідеологічна боротьба між СРСР і Сполученими Штатами після Другої світової війни. Німеччина була поділена строго на чотири частини. У трьох західних зонах керівництво поділялося між Великобританією, Францією та Америкою. Східна ж, належала радянським військам і була намертво відокремлена від Західної. Тільки єдина спроба німців наблизитися до Стіни була ціною у життя. Протягом, довгих 28 років родина, яка залишилася на Західній частині не мала права зустрітися зі Східними родичами. При спробі перетнути кордон у напрямку Західного Берліну було вбито багато людей.
Виглядала стіна так:


Вчора було 20 років з падіння стіни, яка на мажорній ноті завершила сторінку чорної історії Німеччини. Гості, які з"їхалися зі всього світу намагалися розділити це велике свято. На головній площі Берліна зібралися тисячі людей, не дивлячись на сильну зливу. Надзвичайно зворушені були люди старшого покоління, котрі добре пам"ятають, що означає загубити свою родину на тридцять, а то і більше років, десь там за стіною. У багатьох, при спогадах котилися сльози. Сльози радості Східних та співчуття Західних, а тепер єдиного німецького народу.
Я ніколи не чула настільки зворушливу промову канцлера. Меркель особисто була мешканкою Східної Німеччини, тому її промова  йшла від гіркого досвіду та сердечного болю.  
" Свобода, вона не з"являється сама по собі. ЇЇ потрібно виборювати. Свободу, щоразу потрібно захищати. Вона найцінніше благо нашого життя!" - сказала канцлер. "Ми дякуємо всій Східній Європі за неї. Це, однозначно найкращий подарунок протягом всієї історії. Бо подарувати свободу, означає подарувати життя!"  
Після її слів  люди витирали хусточками очі. 
"Стіна Жаху" за ніч перетворилася в "Стіну Радості". Двадцять років тому, люди танцювали навколо неї, а потім сідали у поїзд і їхали на зустріч родичам. Вперше за 28 років Німеччина після стількох років стражданнь і страху знову стає єдиною, демократичною державою. Це відчуття гордості та толерантності не можливо описати. Не потрібно бути одним з цих людей, щоб відчути це. Атомсфера, що панувала вчора на площі, прекрасно передала відчуття всім присутнім.
Мене переповняла гордість і неймовірна радість за них. Бо між ними були люди, котрі не мали жодного впливу на розвиток подій 45 років, проте чашу стражданнь всі пили  сповна.
Але тепер, вони пишаються своєю країною, і повірте, справді заслуговують, її такою, яка вона є сьогодні.
Тут відео, щоб вникнути у атмосферу подій разом з всесвітньо відомою піснею Scorpions "wind of change", яка до речі, була написана спеціально до цієї події. Ви тільки погляньте і вслухайтеся у слова. 

                                              Я мрію про  Різдво!!!

Про справжню ялинку, ошатний стіл, різнокольорові подарунки, сніг за вікном, аромат пряників з корицею, про донечку - ангела, про палаючий камін у вітальні.
І  твій голос: - тихий, хриплий, справжній....

 

 

Друзі, дякую вам за підтримку! Я не чекала, що ви настільки близько знайомі з цією проблемою. Чомусь я думала, я одна, така ненормальна на вьому білому світі. Тому пробачте за такий морально - душевний стриптиз. Але ви мені допомогли!
Пам"ятаєте наш совковий мультфільм про козлика, який ніс у своєму мішку горе. "Козлик іде - горе несе!"
А потім почав ділитися ним з друзями і горя більше не стало. :)  Я у дитинстві не любила цей мультик, бо він був дуже сумний і я жаліла козлика. Пройшло багато часу коли я зрозуміла суть цього мультика. 
І взагалі  я вважаю наші мултфільми надзвичайно повчальними і філософськими. Саме, такі  потрібно показувати дітям, поміж всяких натуро - збочень: як кіт і пес в одному і решта плодів хворої фантазії вони однозначно повинні бути на першому місці.

Краще мені не купувати білі шоколадки з горіхами від "Ritter Sport" про запас. А то, я солідарна з Вінні Пухом: "Мёд, если он есть - то его сразу почему - то нет!" )))
Шоколад має цінні  властивості: піднімає настрій,  лікує від депресії, запобігає стресу а нещодавно виявилося він є корисним для здоров"я. ( У розумній кількості, звісно).
Шоколад - моя слабість!!!! Бо я можу від всього відмовитися у їжі, тільки не від  шматочка танучого раю. А наступного дня, гайда зганяти з себе лишні калорії фітнесом. 
А у вас як справи з шоколадними заначками?  Який ваш улюблений? І скільки з"їдаєте протягом тижня?                                                                                                                                                                                                                                                                                                  До моїх улюблених однозначно належать: Mon Cherry
     Ritter Sport  -  марципан, м"ята і білий з лісовими горішками.  
     Ромашка, Linz Chily Chocolate
 
 

Дeсь розлучались двоє - пара
Такі подібні і такі чужі.
Їх листям золотим лиш осінь посипала
І сонце вже не гріло як тоді..

Десь падав дощ, забутий ними вчора
десь спала тиша, лишена тоді,
Вона була така, немов прозора.
А він - неначе попіл міражів..

Душа боліла, серце завмирало
Вуста тремтіли від ридання й сліз..
Мовчала осінь. і вона мовчала,
Коли він йшов, любові не зберіг..

Був падолист самотнього прощання,
в'яли квіти в сонячному тлі..
Ролучались двоє - пара
такі подібні..і вже чужі... 



Автор невідомий. (може хтось знає?)

Взяла від kolomyika. Сильно вразило. 

Продовжую ланцюжок, котрий почали вжеoksamytka i hudozhnytsya.
Намагаюся трішки привідкрити завісу і стати ближчою до вас. Отже, десять фактів, котрих ви ще не знали про мій характер. 
( Цікаво? Тоді сюди: )( Цікаво? Тоді сюди: )

Якщо дитина років дванадцяти, пише у контактах в колонці сімейний статус: "Все складно!!!!!", тоді у мене, старої тьотки взагалі колапс з мужчіінамі! :))))))

Гарне підґрунтя появилося для наших політиків, еге ж?! Люди штапелями лягають по лікарнях, а вони роз"їжають по країні і "допомагати збираються". А через місяць вийде блокбастер типу: "Вона врятувала країну від епідемії. Вона - працює!"
Як я ненавиджу це кобло ідіотів!!! 
Перетворити епідемію у масовий психоз, нагнітаючи і так далеко не спокійну обстановку у країні.  А серед людей взагалі цікаве середовище складається. Три версії: 
1) Епідемії немає. (Вона працює). Дивно чути таке особливо від тернополян. Київ давно перестав дивувати.
2) Епідемія є. Політики непричетні.
3) Епідемія є. Але політики працюють додатково на свою користь. 
Як на мене версія третя - найраціональніша (ИМХО). 
До неї я і схиляюся. 


А ви як думаєте?!

Перші звістки про український грип поширилися у Німеччині. Журнал "Focus", коротко огололосив статистику хворих за останній тиждень. Як на мене інформація відповідає нашим даним: про кількість хворих, про нестачу медикаментів та масок, і що інфекція почалася із Західної України, а саме з Тернополя.  Тепер сумніву немає - грип прямує до Європи. На інтернет сторінках почали з"являтися перші оголошення про вакцини і засоби застереження. Ніхто не панікує, але коментують чимало.
До вчора я сама ще вагалася між думками про політичні ігри та епідемію. Сьогодні говорила по телефону з серйозними людьми, котрі, як на мене зовсім тверезо мислять, пізніше ще один дзвінок з мамою, яка по вдачі зовсім не з тих, хто впадає у відчай або панікує, але чомусь навіть у неї голос був подавленим...

Я розумію, що можливо, ці слова недоречні саме зараз, у такий момент. Я розумію, що комусь спаде на думку: "Добре, жити на дві країни і співчувати!", але, повірте, це зовсім не означає, що мені байдуже. Я страшенно переживаю за свою сім"ю, за моїх дорогих батьків, бабусю та друзів. Адже, вони це те, що придає нам віру та силу жити, вони, ті, задля котрих хочеться вставати кожного ранку з ліжка і мотивувати себе у чужій країні. Вони, є нашім всім. І без них життя було б справді пустим. Бо що варті успіхи кар"єри та гроші, коли немає рідних, щоб розділити радість. Коли заходиш, до своєї просторої квартири, а вона зустрічає холодними стінами. Хіба у цьому щастя?
Тому, бережіть ваших близьких, я  дуже вас прошу. Не піддавайтеся масовій паніці, а краще підтримуйте імунітет лимонами та вітамінами. А, коли захворіли, полежіть у ліжку, робота і без вас зробиться. Не вірте снам, читайте поменше газет, та новин. Найкраще, у такий час допомагає молитва. Бережіть себе ментально, і духовно від всякого бруду і зла.
Подзвоніть, своїм близьким родичам, друзям, бабцям, дідусям, пригорніть дітей, скажіть, що все буде добре.
Бо давно доведено, яку велику силу має любов і віра. Не антибіотики, і лікарства, а віра.
Бо Ісус казав: "Через вашу малу віру; бо, істинно кажу вам: Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого!"


Головне, не впадайте у відчай, я дуже вас люблю. 
Сьогодні розповіла німецьким одногрупникам про ситуацію в країні, я навіть не сподівалася отримати такі відгуки, дійшло навіть до такого, що мовляв, якщо все піде далі так, давайте скинемося на маски та елементарні лікарства.
Потрібно віддати їм належне, це дуже гарно і ввічливо від їхньої сторони. По - людські, як кажуть.
Подзвонивши сьогодні до мами, вона сказала, що аптеки ніби поповнюються препаратами, тому надіюся все буде добре. Говорила також з бабусею та друзями, ніби всі більш - меньш спокійні. 
Тому, підтримуйте спокійний настрій, а я помолюся сьогодні за вас всіх. Бережи вас Бог! 

"Phantasie muss grenzenlos sein dürfen. Denn gezähmt wäre sie keine Phantasie!"                                                                                                                                        A. Everding

                         


"Ein Freund ist ein Mensch, der die Melodie deines Herzens kennt und sie dir vorspielt, wenn du die vergessen hasst."
                                                                                                                                                                                                                                                                              A. Einstein

Давно не писалося, давно не боліло. А сьогодні, так печально, густо защеміло у грудях.
Напевне, осінь прийшла у гості. 

Я за вас морально вболіваю!!! Моя мама сьогодні поїхала додому, дуже боюся за неї, бо мусить добиратися громадським транспортом!!!
Надіюся всіх пронесе!!! З Богом!!!

Цієї осені, безумовно, перший колір - ліловий. По всіх вітринах, як дорогих, так і середніх магазинів виділяються гами, від бузкового до темно фіолетового.
Для мене мода не суттєва, я сама творю свій стиль, купую річ тільки у тому випадку, коли справді личить.  А так як я "зима" по кольорових типах, то мені йдуть майже всі яскраві фарби. Тому я доповнила свій гардероб одним гольфиком бомондного кольору. Загалом, хочу одягатися яскраво не тільки влітку, ай, зараз, коли око особливо прагне сонячності. Добре, що цієї осені є така можливість для втілення бажань.
Якщо вам цікаво оприділити, який колір вам личить найбільше, спочатку знаходимо свій тип.
Їх чотири: осінь, зима, весна, літо.
Потім відповідно клацаємо по оприділеннях:
ЗИМА    ВЕСНА    ЛІТО  ОСІНЬ


І будемо найкращими для себе!!!

У Німеччині з приходом осені у магазинах появляється дуже багато гарбузів та лисичок. Осінь це період, коли німці ласують смачними грибочками і гарбузоми супами. Сама я суп ніколи не варила, але їла його у кафешці з коліжанкою. Сподобався.

Але гарбузи не тільки для того, щоб їх їсти. З них можна робити чудернацкі ліхтарики та декорації.


А 31 жовтня у Європі та Америці святкують Helloween! Дорослі влаштовують вечірки з попиванням коктейлів та вин, і смакують супчиками, а малеча переодягається і попрошає по будинках цукерки. Я маленькою отримувала багато насолоди, вирізати такого гарбуза під наглядом мого дідуся, навіть, коли мені це свято було невідомим. Такий гарбузик, декор для подвір"я і радість для малечі. 

Сьогодні ходили з друзями в кіно 3D.
Люди!!! Скажу, що ці окуляри це мега круто, оптичне враження та ефекти настільки захоплюючі, що складається враження, що ти учасник екранізованих подій. Особливо, коли займати передні місця, так, щоб поле зору охоплювало, лише зображення на екрані.
Найяскравішим моментом був снігопад, склалося враження, що сніжинки падають прямо на обличчя.
Класно, одним словом. Всім, хто ще не був раджу сходити, враження незабутні!
І до чого тільки техніка не додумається!!!

 

Це просто феєрично! Я про німецький сервіс !!!! У цьому питанні вони перевершили самих себе.
У Німеччині існує два типи поїздів: один - швидкий, Intercity Express, котрий долає кордони без перешкод, і до Парижу можна домчатися з Франкфурту всього за 3,5 годин.
Інший - середньої швидкості, і їздить він, тільки по Німеччині. Квитки, звісно на ICE коштують не мало, проте  він доставляє швидко і без пересадок. Бо цей поїзд не зупиняється у маленьких містах і розганяється до 300 км/ год. Рейтинг міста повинен бути високим, щоб у цього красеня була відповідна стоянка.  У моєму місті він почав зупинятися, лише з минулого року, коли  рейтинг міста підтягнувся завдяки університету, де я навчаюся. Я не хвалюся, лише підтверджуюю факт, що  мій University of Applied Sciences  вже третій рік займає перше місце у рейтингах  німецьких університетів. Відповідно, надає престижності місту.
Як вам така конкуренція між містами у Німеччині??? Дуже сприяє економічному розвитку. Мене до цих пір не перестає дивувати, наскільки сильні німці у економіці, і яке у них, точне та  геніальне мислення у цій сфері.  Не у всіх сферах, правда, але у цій є з кого брати приклад....
Отже, поїзд  справжній красень, біленький і пухнастий. У ньому є перший та другий класи. 
Після цього поїзда, коли сідаєш в українську залізницю, розумієш, як все запущено.
Квитки переважно продаються на пероні у автоматах, або зручно замовляються через інтернет. Що я і зробила, коли поверталася з Мюнхена на workshop.  Коли, почала шукати своє місце, на ньому сиділа жінка. Я попрохала її, звільнити його, але коли вона витягнула свій квиток, виявилося, що у нас одинакові місця. Так, навіть у Німеччині бувають збої у системах. Ніхто не казав, що ви до раю потрапили. Коли до нас підійшла провідник, вияснилося, що компютер двічі продав одне і теж місце, що взагалі за її досвідом не траплялося. Вона оперативно зв"язалася, з сервісом станції, ї їй сказали, які місця вільні, де, вона звісно посадила мене, а місце відповідно зняли з продажі. Знову ж таки, думають про рейтинг, бо незадоволений клієнт, могила для іміджу.   
Саме неймовірніше те, що мене пересадили до першого класу за рахунок залізниці, і цілий вечір за мною носився персонал, питаючи чи принести мені, газету, журнал, каву, навушники.  Якщо я від другого класу була у захопленні, де, можна зручно вмоститись з гарненькою подушкою на шкіряних кріслах і балдіти, читати книгу, або спати, без стуку колес,  то у першому мені взагалі було ніяково сидіти поруч з банкірами та серйозними тітками - дядьками з лептопами. Правда, потім я ввійшла у роль, ми ж акторки, правда дівчата? -  і навіть попрохала таблетку від горла, бо свято пива давало відзнаки на здоров"ї. 
Приїхавши до міста, мене ще далі, не покидало приємне відчуття. Тільки до цих пір не розумію, як німці можуть жалітися на свою залізницю. Єх, до нас би, тих пестунів долі........ 

   ( ICE )

Варто зразу зазначити, що довго ви там не витримаєте. Навіть, жителям великого міста, шум прибулих гостей давитиме на голову, і ви  намагатиметеся сховатися кудись подальше. Наш готель знаходився на відстані 30 метрів, але мав щільні вікна, які забирали гамір, інакше спати було б не можливо. Проблемою для стало паркування машини.  Нам прийшлося добре почухати голову, поки ми знайши платну стоянку. У Німеччині з цим довічна проблема, бо кількість машин росте,  а площа країни не збільшується. Але по дорозі, зустріли німецьку поліцію на конях, які вказували туристам дорогу, і вони підказали, де знайти стоянку. 


Наступний день ми провели у пошуках сувенірів для друзів та прогулянкам по крамничках, неподалік, прямо на святі організували виїздий поштовий філіал, де можна було купити і зразу ж відправити відкритку у будь - який куточок світу.  Мама шукала по крамничках німецьку ляльку, у національному вбранні, бо на роботі, вже є хлопець - козак, який терміново потребував пару. Тому, ми йому привезли інтернаціональну дружину. Я купила всякого дріб"язку, який ще рік роздаватиму друзям. По обіді, ми знайшли на Октоберфесті палатку з рибними стравами, я вперше бачила, як коптять рибу, прямо на території палатки, її насаджують на металеві шампури, які  всаджують у землю для коптіння.  
         Мені вже не терпілося попробувати, яка ж вона на смак, офіціантка порадила взяти саме  дзеркального коропа, який йшов по акції йшов з безкоштовним пивом. Рибу принесли загорнуту  в перманентному папері,  хрумтку з великими крупинками солі, і додатково великий бокал пива. Смак був божественно - ніжним,  який чудово доповнювався склянкою  холодного пива. Щоправда, у рахунку ми заплатили і за пиво, тому або нас обманули, або помилилися, але ми це не стали виясняти , бо були занадто задоволені обідом.                    Цього разу ми вибрали палатку "Löwenbräu", з трохи м"якішим стилем інтер"єру, і не такою гучною музикою, тому нарешті можна було поспілкуватися  і поділитися враженнями свята.                                                                                                                                                                                                       Найбільше мені сподобався келих пива на даху.                                                                                                                                                                                                       В палатці  грав оркестер  фольклорну музику, яка де - не - де підтримувалася  гостями.                                                                                                                                 Дівчата в національному вбранні продавали кренделі до обіду.                                                                                                                                                                                                                        Після обіду, ми вирішили прогулятися по поляні, де розташовані шедеври атракціонів, і між ними були ну просто не вимовно красиві витвори з ляльок, водоспадів, живих привидів. Не обов"язково кататися, щоби побачити таку красу.                                                                                                                                                                             Вечором я їхала поїздом до свого міста, бо на наступний ранок у мене був workshop, де явка була обов"язковою. Німецький Intercity Express подолав відстань у 450 км за чотири години. У той час коли мої батьки та інші співробітники залишилися на святі, і чекали виступу німецької шлягер - зірки, симпатичної блондиночки з дзвінким голосом.
                                                 А дійство йшло повним ходом, вже без мене.                                                                                                                                                                                                                                                                                            Надіюся вам сподобалася віртуальна подорож до Мюнхена на свято пива. Я не журналіст, тому намагаюся передати своє бачення людям, і моя думка не завжди співпадає з іншими.  Професійний фотоапарат я теж вперше тримала у руках, тому мені пояснювали навіть, як працює спалах, але я намагалася зловити цікаві кадри. 
У майбутньому я багато писатиму про подорожі та Німеччину, бо це мені не тільки важливо передати свої емоції та враження іншим, а ще й зробити пам"ятку для себе. Бо пам"ять найдорожчий скарб, він не зношується роками. 

Upt: Вибачте, мало бути під катом, та збилося у мене, а тепер не вмію поставити так, щоб не споганити запис!
 

Октоберфест - не тільки свято пива, це ще парк розваг, з великим різноманіттям атракціонів. Вони переливаються яскравими вогниками, одні з них обіцяють повний викид адреналіну, а інші просто гарні враження. Який обрати, залежить від вашого темпераменту. Я особисто люблю там де весело, і де адреналін б"є через край. Але, в той же час не люблю, коли мене перекидають вниз головою, не приємно мені це. Тому, спочатку добре придивляюся, на що здатний, той, чи інший атракціон, а потім відважуюся на ньому прокататися. На святі на них катається переважно молодь або діти. 

 ( Read more... )

                                      ( Багато фото і мало тексту!  )( Багато фото і мало тексту!  )