Мій день виявився напричуд продуктивним. З самого ранку я мала співбесіду в німецькому посольстві, де мені продовжували візу. Коли я побачила, що дама, яка сидить за столом, старша від мене на років три, у моїй голові пронеслося: "пісец тобі", бо вже з 19 років була сита посольствами і митними контролями.
Але ж, є у мене така особливість, яку я писала тут, коли нервуюся виглядаю напричуд спокійно і маю дуже переконливий вигляд. Загалом нервуватися не було нагоди, бо документи у мене в порядку, навчаюся непогано, і ніяких грішків за мною немає. Але моя свідомість "нашпигована" поганим відношенням до людей у києвському посольстві, і одним інцидентом в Німеччині, коли мені не вірили, що я приїхала навчатися, вірніше, посольство не вірило, що у мене є кошти на навчання, і тіточка мені по - десять разів повторяла: "Розумієш, тут навчання і прожиття дороге!", прицьому дивилася на мене, як на таракана, який повзе по кухні.
Тому, я морально була готова до всього, навіть до таких саркастичних питань, які ставили моїй коліжанці, "мовляв заміж ще не зібралася?", а вона і справді зібралася, але по - коханню до свого хлопця, і від переляку відповіла, "що так, зібралася", на що її висміялии: "мовляв, все з вами ясно".
Я постукала, дама за столом якраз пила чай, я віддала їй всі документи і думала, прийдеться чекати хоча б місяць. Але вона оперативно опрацюваа мої документи, запитала тільки скільки мені ще вчитися, вибрала з шухляди стола формуляр візи, наклеїла на неї фотографію, пересканувала і віддала. Я прозріла. Завжди думала, що оформлення візи це куча перевірок, обзвонювання уніка, а тут формуляри на візу лежать, як моя макулатура в столі. Мені було важко усвідомити, що цей фіговий листочок інколи коштував мені таких нервів.
Потім дама видає: "Якщо віза закінчиться раніше, як навчання є змога її продовжити або на основі навчання або на основі робочого контракту по спеціальності". Я прозріваю ще більше, бо загалом іноземців і так дуже багато, а особливо таких, які живуть на соціальній допомозі або працюють на чорних роботах без будь яких документів, дозволів на роботу. У мене завжди складалося враження, що чиновники мають за ціль не допомагати, а навпаки ускладнювати весь процес.
Далі вона видає те, що мене взагалі приголомшує: "Я поважаю людей, котрі навчаються, бо ви ж знаєте, що нас, тобто німців, вчиться всього, якихось 50% у вишках. А навіщо, тут і так життя зашібісь?!. Тому успіхів вам і приємного вам перебування". На цьому, віддає мені паспорт. Я встаю повністю охреневша, бурчу щось типу: дякую, і гарного вам Різдва і йду додому. Буває ж...

Поки готуюся до презенування доповіді, котру маю після завтра. У мене ніколи не було особливого страху доповідати, скоріше таке дивне відчуття десь в животі, схоже на американські гірки. Лоскоче нерви, але ти знаєш, що це приносить супер емоції. Люблю бути в цетрі уваги.
Кидайте, якісь поради, хто вже презенував шось на іноземній мові. На що звернути увагу, як не зашпортатися язиком об зуби і таке інше. Буду вдячна.

Сьогодні, зранку приходить мені повідомлення:

"скарб,сьогодні я ні, на жаль, приходить мене до Андреас 1 години уже".

Бачу номер одногрупника, валюся з сміху на стіл.
Набираю, кажу: "ти що, вже почав українську вчити?".
А він: "так, я скачав собі словник з сайту".


Я зрозуміла і про Андреаса і про те що він приходить у першій годині. Але скарб? який скарб? Потім доходть, що він перевів слово "Schatz", яке на українській "скарб". )))) типу нашого: "маленька, або сонечко"

Однозначно, кращий журнал зі всіх, кортрі читаю! Я не пропускаю жодної із записів.
Розкішні світлини, 4 місце в рейтингу, захоплюючі розповіді і жарти автора, побудовані на подорожах і фактах про країни. А ще: рецепти успіху від самого автора, бо він не тільки завзятий мандрівник, а й успішний підприємець в Росії.
І хочете я вас доб"ю? У цього чоловіка чудова сім"я і двоє діток. Ось це, називається, бути абсолютно щасливим!!!

Гідний приклад для наслідування, і мрій типу: "ким я стану, коли виросту"!

Читайте і не заслиніться, бо там, справді є від чого!
sergeydolya

А правда, чорт забирай! Я ненавиджу себе за недоліки.

Спеціально для stroberynka і для тих, кому не вистачає німецького адвенту

Рецепт щастя на вихідні або нюрнбергський Глінтвейн

1 л. червоного, солодкого або напівсолодкого вина
3 шт. гвоздики
1/2 палочки кориці
1 зірочку анісу (бадян)
1 скибка лимону зі шкіркою (бажано біо)
50 гр. candy sugar або звичайного цукру




Наливаємо вино до кастрюлі, кидаємо скибку лимона і ставимо на невеликий вогонь. Решту інгрідієнтів, складаємо в фільтер для чаю і додаємо у вино. Залишаємо на невиликому вогні поки не наріється, але не доводимо до кипіння. Коли вино стане теплим додаємо наш карамельний цукор і залишаємо розтанути.
Знімаємо з вогня і сервіруємо у гарні чашки. Вдихнувши неперевершаний аромат, закриваємо очі і представляємо себе в Німеччині на Різдвяній ярмаріці.




Натхненного вам першого адвенту!

Скільки себе пам"ятаю маленькою, на початку грудня завжди писала листи Миколаю, нерівними штрихами карлюкала в зошиті у клітинку. Коли виходило зразу гарно, то розфарбовувала його яскравими фарбами і блискітками, заклеювала конверт і клала у вікно ( у нас в селі подвійні вікна). У листі спочатку йшлося про те, що я зробила хороше протягом року, і аж потім про те, що мені хотілося б отримати.
Щоранку не встигнувши продерти очі, зразу летіла з теплого ліжка на кухню до вікна дивитися, чи бува, не прилітав ангел по мого листа. ( от хоч тоді бабуся мала спокій з моїм ранішнім вставанням). Зазвичай, ангел прилітав не одразу. Спочатку потрібно було зробити добру справу: допомогти витерти посуд, чи принести п"ятірку або почитати в церкві.
Одного разу я не дала нікому провірити мого листа. І через пару днів лист мій лежав виправлений червоним олівцем. )) потім я здогадалася, що то почерк дідуся.) Бо він завжди вживав замість слова: "помилка" - "ошыбка", хоча ми, вдома, розмовляли переважно венгерською. Лист зникав десь на п"ятий день, і всі бажання здійснювалися.
Бажання у мене ніколи не були мегакрутими. Часто це були: цікава книжка, солодощі, одяг ( я вже з 8 років сама собі вибирала, що хочу носити).

Німецькі ( і не тільки) діти можуть написати листа до Ісуса. У нього є адрес в Баварії:

An das Christkind
Kirchplatz 3
D 97267 Himmelstadt

і навіть персональна веб сторінка.
Зазвичай, дітки завжди отримують відповідь на свої прохання. А відповідями займається 67 річна пенсіонерка і її помічники. Старенька, взяла собі за хобі відповідати на листи дітям. Але минулого року їх прийшло аж 55 000 тому, сама не справляється, але залишити дітей без цього задоволення не може. "Вірити це чудово!" - каже Frau Schotte. Листи діти пишуть самі, інколи радісні, інколи сумні. Коли просять зазвичай багато подарунків, вона пише: "Давай, я тебе краще здивую, а то так не цікаво!", звісно, коли приходять сумні листи типу: "хочу, щоб бабуся вилікувалася, або тато знайшов роботу", їй приходиться додумувати відповідь, а не відповідати стандартними реченнями. Зазвичай відповідає: " я помолюся за них і проситиму здоров"я", але інколи, стареньку переповняють сльози і вона відкладає листа. Тоді, вечором, коли її асистенти йдуть додому, вона з чоловіком додумують відповідь. За рік вони вдвоє відповідають на 3000 листів. Але пишуть часто і дорослі, які "впадають" у дитинство і часто жінці приходиться бути психологом. Тоді, вона дописує дещо особисте, якщо лист особливо торкнув.
Такого листа, має можливість отртмати кожна дитина. Лист приходить із різдвяною маркою та особливою поштовою печаткою. Всі кошти фінансуються федеративною землею.
Frau Schotte не отримує грошей за свою роботу. І хоча щороку їй приходить чимала сума від мерії, у знак подяки, вона передає ті кошти у дитячі будинки або організовує вечері для бездомних. " Я отримую значно більше ніж інвестую", каже вона. Бажання і радість дітей - кращий подарунок. А головний мотив це показати дітям, що подарунки, - не єдине, чим символізується Різдво.

Чудо - жінка

Я дуже поважаю таких людей. Хоча, людина зараз могла робити кругосвітню подорож, вона займається чимось глибшим і значущим, у наш час. Тим, що не проходить безслідно і лікує серця. І це бузумовно їй зарахується.

Інформація з журнала "Фокус"

Почалося.
Різдвяний ажіотаж, приємні клопоти, щоб тільки не забути загорнути подарунок для любих. Повсюди аромати смаженого мигалю та кориці, яскраво прикрашені вулиці, перші різвяні ярмарки, гарячий глінтвейн, приємно гріє руки, помаранчі красуються у кришталевому вазонку, різвяні вінки на вхідих дверях, а на обличчях, такі теплі - притеплі усмішки.

Сьогодні у торговому центрі.

Друзі, зібралися досліджувати Східну Європу. У лютому зі мною планує приїхати ще пару німців, до Тернополя. Всі вони вже покупляли пухові куртки, бо в Україні -40, стабільна температура, - інформація від друзів))). І всі намилилися робити щеплення. Я звісно, впевнена, що їм тут фігню не вколять, але порадила їм спочатку проконсультуватися у лікаря за всі "за" і "проти". Я не робитиму щеплення. І в принципі їм теж би не радила, але то ж німці, сто раз перестрахуються перед тим, як щось зроблять. )

Влітку,після успішно складених іспитів, я отримала доступ на спеціалізацію. Спеціалізація в Німеччині, складається з чотирьох примусових іспитів, а решта це повний комплект якогось одного фаху на вибір. У нашому університеті є різні варіанти: бухгалтерія, контролінг, маркетинг, менеджмент інновацій, та інше добро, яке я тут перечислювати не буду.
У цьому пості йтиметься скоріше про правильність вибору. Я хоч і належу до раціональних людей, але, коли приймала це рішення, послухала серце і своє его. Мені просто осточортіло вчити, те, що мені не подобається. І не дивлячись на те, що останнім часом в Німеччині великим попитом користуються контролери, які планують процеси, прораховують всі можливості до найбільшої точності, я всерівно, знаю, що досягну успіху тільки у тій галузі, котра мені буде подобатися. А я однозначно, не бухгалетер. І не контролер. Мені швидко набридає одна і та ж робота, (а тут, виключне рахування чисел в різних програмах), я завжди потребую перемін, нових ідей, креативного натхнення. Тому, я обрала маркетинг. Думаю поки рухатися у напрямку реклами або розробки інноваційних технологій. І хай, тут платять менше, як контролерам, гроші - не весь мій світ, котрим я хочу жити. Мені важлива насолода від життя, натхнення роботою і свобода у прийнятті рішень. І кінець-кінців,не факт, що маркетологів більше, і відповідно попиту на них менше. А по-друге, заробіток залежить від галузі і самого фахівця. А хіба можливо досягнути успіху там, де не подобається одна назва дисципліни?!
Тому, наперекір, своєму розуму,я вперше пішла за серцем. З іншої сторони,якщо я помиляюся, то перекваліфікуватися зможу завжди, а так, страждатиму за втраченою можливістю, і задаватимуся питанням: " а що, якби...?". Звісно, тепер прийдеться добре піднажати на англійську, бо тут, як ніде,потрібний цей skill. Доведеться завтра знову йти в бібліотеку і шукати нові диски англійською. Потішило те, коли я задала у пошуці роботи маркетолог, мені показало дуже багато запитів, і це досить солідні фірми у Німеччині. Я наприклад вважаю, успіх це те, що твориться своїми руками, або у моєму випадку серцем. Головне бажання і правильність вибору.
Що скажете?

А як би ви поступили на моєму місці?

Після переїзду до Німеччини, у мене з"явилася велика пристрасть до футболок, з смішнимим, серйозними, прикольними а то і дурнуватими надписами. Люблю я їх носити і все тут. Вони відбражають мій внутрішній стан, мій чорний добрий гумор і мій настрій. Першу футболку я побачила у магазині для тінейждерів, і не змогла встояти перед нею. Коштувала вона якісь сущі пару євро, тут така політика, раз магазин для підлітків, дорожче, як тридцять євро бути не може, і це за пальто, або куртку. Звісно, про якість я промовчу, адже все це виболено, якщо не в Китаї, то у країні з низькими виробничими витратами. У таких магазинах, типу : "Forever 18", можна знайти купу прикольних рюкзачків, дрібничок, біжутерії, шаликів.
Так, ось, якщо не знаєте, чим мене порадувати на новий рік, пришліть мені ось цю футболку, бо я до цих пір не розібралася, де вона продається.
Поки показую свою колекцію:


(останньої немаю, я не бландінка, але б не відмовилася ги-ги!)

Встаю рано, йду в туалет. Без окуляр і лінз, дорогу знаю, і стільки ще бачу. Відкриваю шкафчик, що над туалетом, з нього вилітає моя косметичка, з всім вмістом дріб"язку, що в ній є, і розлітається на всю ванну кімнату. Я в шоці починаю збирати, і поміж тим спускаю воду у туалеті. Зібрала все, крім туші для вій.... До мене доходить, що я шанелівську туш спустила водою у туалеті.
Всім доброго ранку!!!!!!!!!!!!!

Вчора, в Німеччині святкували 20 річницю падіння Берлінської Стіни, котра являлася понад 28 років "захисною стіною проти фашизму", розділяючи Східну та Західну Німеччину після холодної війни Америки та СРСР.
Хто призабув історію, це була геополітична й ідеологічна боротьба між СРСР і Сполученими Штатами після Другої світової війни. Німеччина була поділена строго на чотири частини. У трьох західних зонах керівництво поділялося між Великобританією, Францією та Америкою. Східна ж, належала радянським військам і була намертво відокремлена від Західної. Тільки єдина спроба німців наблизитися до Стіни була ціною у життя. Протягом, довгих 28 років родина, яка залишилася на Західній частині не мала права зустрітися зі Східними родичами. При спробі перетнути кордон у напрямку Західного Берліну було вбито багато людей.
Виглядала стіна так:


Вчора було 20 років з падіння стіни, яка на мажорній ноті завершила сторінку чорної історії Німеччини. Гості, які з"їхалися зі всього світу намагалися розділити це велике свято. На головній площі Берліна зібралися тисячі людей, не дивлячись на сильну зливу. Надзвичайно зворушені були люди старшого покоління, котрі добре пам"ятають, що означає загубити свою родину на тридцять, а то і більше років, десь там за стіною. У багатьох, при спогадах котилися сльози. Сльози радості Східних та співчуття Західних, а тепер єдиного німецького народу.
Я ніколи не чула настільки зворушливу промову канцлера. Меркель особисто була мешканкою Східної Німеччини, тому її промова  йшла від гіркого досвіду та сердечного болю.  
" Свобода, вона не з"являється сама по собі. ЇЇ потрібно виборювати. Свободу, щоразу потрібно захищати. Вона найцінніше благо нашого життя!" - сказала канцлер. "Ми дякуємо всій Східній Європі за неї. Це, однозначно найкращий подарунок протягом всієї історії. Бо подарувати свободу, означає подарувати життя!"  
Після її слів  люди витирали хусточками очі. 
"Стіна Жаху" за ніч перетворилася в "Стіну Радості". Двадцять років тому, люди танцювали навколо неї, а потім сідали у поїзд і їхали на зустріч родичам. Вперше за 28 років Німеччина після стількох років стражданнь і страху знову стає єдиною, демократичною державою. Це відчуття гордості та толерантності не можливо описати. Не потрібно бути одним з цих людей, щоб відчути це. Атомсфера, що панувала вчора на площі, прекрасно передала відчуття всім присутнім.
Мене переповняла гордість і неймовірна радість за них. Бо між ними були люди, котрі не мали жодного впливу на розвиток подій 45 років, проте чашу стражданнь всі пили  сповна.
Але тепер, вони пишаються своєю країною, і повірте, справді заслуговують, її такою, яка вона є сьогодні.
Тут відео, щоб вникнути у атмосферу подій разом з всесвітньо відомою піснею Scorpions "wind of change", яка до речі, була написана спеціально до цієї події. Ви тільки погляньте і вслухайтеся у слова. 

                                              Я мрію про  Різдво!!!

Про справжню ялинку, ошатний стіл, різнокольорові подарунки, сніг за вікном, аромат пряників з корицею, про донечку - ангела, про палаючий камін у вітальні.
І  твій голос: - тихий, хриплий, справжній....

 

 

Друзі, дякую вам за підтримку! Я не чекала, що ви настільки близько знайомі з цією проблемою. Чомусь я думала, я одна, така ненормальна на вьому білому світі. Тому пробачте за такий морально - душевний стриптиз. Але ви мені допомогли!
Пам"ятаєте наш совковий мультфільм про козлика, який ніс у своєму мішку горе. "Козлик іде - горе несе!"
А потім почав ділитися ним з друзями і горя більше не стало. :)  Я у дитинстві не любила цей мультик, бо він був дуже сумний і я жаліла козлика. Пройшло багато часу коли я зрозуміла суть цього мультика. 
І взагалі  я вважаю наші мултфільми надзвичайно повчальними і філософськими. Саме, такі  потрібно показувати дітям, поміж всяких натуро - збочень: як кіт і пес в одному і решта плодів хворої фантазії вони однозначно повинні бути на першому місці.

Краще мені не купувати білі шоколадки з горіхами від "Ritter Sport" про запас. А то, я солідарна з Вінні Пухом: "Мёд, если он есть - то его сразу почему - то нет!" )))
Шоколад має цінні  властивості: піднімає настрій,  лікує від депресії, запобігає стресу а нещодавно виявилося він є корисним для здоров"я. ( У розумній кількості, звісно).
Шоколад - моя слабість!!!! Бо я можу від всього відмовитися у їжі, тільки не від  шматочка танучого раю. А наступного дня, гайда зганяти з себе лишні калорії фітнесом. 
А у вас як справи з шоколадними заначками?  Який ваш улюблений? І скільки з"їдаєте протягом тижня?                                                                                                                                                                                                                                                                                                  До моїх улюблених однозначно належать: Mon Cherry
     Ritter Sport  -  марципан, м"ята і білий з лісовими горішками.  
     Ромашка, Linz Chily Chocolate
 
 

Дeсь розлучались двоє - пара
Такі подібні і такі чужі.
Їх листям золотим лиш осінь посипала
І сонце вже не гріло як тоді..

Десь падав дощ, забутий ними вчора
десь спала тиша, лишена тоді,
Вона була така, немов прозора.
А він - неначе попіл міражів..

Душа боліла, серце завмирало
Вуста тремтіли від ридання й сліз..
Мовчала осінь. і вона мовчала,
Коли він йшов, любові не зберіг..

Був падолист самотнього прощання,
в'яли квіти в сонячному тлі..
Ролучались двоє - пара
такі подібні..і вже чужі... 



Автор невідомий. (може хтось знає?)

Взяла від kolomyika. Сильно вразило. 

Продовжую ланцюжок, котрий почали вжеoksamytka i hudozhnytsya.
Намагаюся трішки привідкрити завісу і стати ближчою до вас. Отже, десять фактів, котрих ви ще не знали про мій характер. 
( Цікаво? Тоді сюди: )( Цікаво? Тоді сюди: )

Якщо дитина років дванадцяти, пише у контактах в колонці сімейний статус: "Все складно!!!!!", тоді у мене, старої тьотки взагалі колапс з мужчіінамі! :))))))

Гарне підґрунтя появилося для наших політиків, еге ж?! Люди штапелями лягають по лікарнях, а вони роз"їжають по країні і "допомагати збираються". А через місяць вийде блокбастер типу: "Вона врятувала країну від епідемії. Вона - працює!"
Як я ненавиджу це кобло ідіотів!!! 
Перетворити епідемію у масовий психоз, нагнітаючи і так далеко не спокійну обстановку у країні.  А серед людей взагалі цікаве середовище складається. Три версії: 
1) Епідемії немає. (Вона працює). Дивно чути таке особливо від тернополян. Київ давно перестав дивувати.
2) Епідемія є. Політики непричетні.
3) Епідемія є. Але політики працюють додатково на свою користь. 
Як на мене версія третя - найраціональніша (ИМХО). 
До неї я і схиляюся. 


А ви як думаєте?!